Невже нащадки воїнів – повстанців,

        у захваті від «русскіх» танців??!

       Як в тебе, брате, Гідність є –

       глуши Москву, крути своє !!!

 

У рамках святкування Великодніх свят та дня міста Львова
ВЕЧІРКА Української етно-фольк музики - «Український відрив»

У плані вечірки: Виступи українських гуртів, які виконують українські сучасні та народні пісні: «Русичі», «Тінь сонця», молоді гурти Львівщини
Між виступами гуртів – конкурси з подарунками
Після концертної програми українська музика до ранку!

29 квітня 2008, поч.20.00
Клуб „Пікассо”
Адреса: м. Львів, вул. Зелена

Вхід у вишиванці: 10 грн.
За підтримки Конгресу Українських Націоналістів

Паска — обрядовий хліб, який пекли до Великодня. Паски пекли не кваплячись, у доброму настрої, щоб вдалися. Продукти заздалегідь вносили в хату з льоху чи комори, щоб всі вони набули однакової температури. Для випікання пасок використовували спеціальні форми — бабинці, кухлики. Кращими вважалися керамічні форми. Зверху паску, перед тим як посадити у піч, прикрашали шишкою або хрестом з тіста, а готові паски прикрашали цукровою поливою, підфарбованим пшоном чи маком.
Пасок напікали багато, щоб вистачило родині на три дні свята, а також щоб було чим почастувати гостей та сусідів. Пекли паски великі й зовсім маленькі — для діток та онуків. Найкращу вибирали для освячення. Одну паску тримали на столі цілий тиждень, до проводів, «щоб добре родила пшениця». А ще паски несли на могили померлим родичам. На великодньому столі паска, разом з крашанками, займала почесне місце, її обкладали зеленою травичкою, прикрашали гілочкою верби. Свяченою паскою і крашанками розпочинали святкову трапезу.

     Отже, беремось за справжню писанку. Щоб на перших етапах вона вас не розчарувала, не слід братися одразу за складні орнаменти. Почніть з найпростішого, але досить оригінального, називається він "сосенка".

Для того, щоб приступити до розпису писанки, потрібно підготувати інструменти та деякі матеріали.

Отже, нам необхідно наступне:

1.ЯЙЦЕ

•    Робота над розписом розпочинається з вибору яйця. Для писанки найкраще вибирати яйця середнього розміру. Краще сирі, але можна й варені. Інколи й пусті, при цьому середину витягують за допомогою шприца. Єдина обов'язкова для всіх умова  - яйця вибирати білого кольору. До них краще пристає барвник і, звичайно, біле тло дає можливість використати його чистоту при створенні контуру візерунка.

•    Відібравши яйця, їх потрібно помити в ледь теплій воді, додавши до неї одну столову ложку соди на 250 - 300 мл води. Після цього на 2-3 хвилини яйця слід покласти у слабкий розчин оцту з водою (2 столових ложки на 500 мл води), бо не завжди фарби рівно і якісно беруться до шкаралупи. Після чого витягнути і дати просохнути.

2. ФАРБИ (БАРВНИКИ)

Барвники бувають природні і штучні. Найбільше    ціняться    писанки,    розписані

природними барвниками.

Фестиваль відбудеться 30 квітня та 1-2 травня 2008р.
В рамках фестивалю - IV Всесвітній з’їзд писанкарів
Міжнародний симпозіум з гончарства
Наукова конференція, присвячена 150-річчю розвитку туризму в Космачі

Програма фестивалю:
•Міжнародний Симпозіум з гончарства;
•Наукова конференція, присвячена 150-річчю розвитку туризму в Космачі;
•Презентація виставки-ярмарку традиційної народної культури Гуцульщини, а також майстрів декоративно-прикладного мистецтва, з усієї України;
•Традиційна гуцульська та українська кухня;
•Сходження на гору Лисина, де знаходяться жертовники, священні камені та сонячний годинник;
•Четвертий Всесвітній з’їзд писанкарів в якому братимуть участь писанкарі з України, Франції, Великобританії, Німеччини, Польщі, Росії, США, Канади, Бразилії, Венесуели, Словаччини, Румунії, Австралії, Австрії, Італії та інших держав;
•Майстер-класи з писанкарства;
•Міжнародна конференція ”Писанка єднає українців”;
•Виступи автентичних гуртів, музик та танцювальних колективів з України та зарубіжних держав;
•Виступи українських та закордонних world music та фолк-рок команд;
•Молодіжна дискотека;
•Змагання на повітряних кулях;
•Майстер-клас з виготовлення народної ляльки; 

Великий піст – це час осмислення себе та навернення.

Його відмінними рисами є покута, милостиня та молитва. 

Перша неділя Великого посту називається "неділя збірна". В цей час вже зазвичай тане сніг, тому кажуть: "Неділя збір - тече вода з гір". В цю неділю дівчата варили колись кашу з маком і на короткий час закопували її в землю - "щоб недоля пропала".

Червертий тиждень Великого посту - середохресний, бо в середу на цьому тижні відмічають свято хреста. В цей день господині печуть "хрести" з маком і змащують їх медом. Частину "хрестів" зберігають на час сівби. На цьому ж тижні сіють мак, а також рзсаду капусти й помідорів, бо існує повір'я, що її обов'язково треба сіяти в піст - "щоб морозу не боялась".

П'ятий тиждень поста називається Похвальний, в суботу цього тижня - свято Похвали Пресвятої Богородиці. В цей день не можна працювати, а можна тільки розсаду сіяти.

Шоста субота - Вербна або Лазарева. У Вербну неділю святять вербу. Звичай святити гілля дерев пішов від тих часів, коли люди встеляли пальмовим гіллям дорогу Ісусу, що в'їжджав у Єрусалим на віслюку. Звичай дуже старий, бо вже в "Ізборнику" (1073 р.) згадується "Праздьникъ вьрбьны". Біля церкви збирають велику кількість вербового гілля і після відправи Богослужіння священник окроплює це гілля свяченою водою. Важжається, що це свято дітей, бо під час церковного обходу на вечірні діти носять вербу: кому трапиться найбільша гілка верби - той щасливий. Колись господарі, повертаючись з церкви з освяченим гіллям верби, зразу йшли на город або в поле, аби посадити відразу ж кілька гілок, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток". Решту заносили до хати і ставили на покуті під святими образами. Свячена верба завжди була у великій пошані, тому навіть найменше гілля, що залишалось після освячення, палили на вогні, щоб "боронь Боже, під ноги не потрапило".

Останній тиждень перед Великоднем називають білим або чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і у перший тиждень. Найважливішим днем тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, страсним або живним. Чистий четвер - це свято весіннього очищення. Люди чистили все в хатах, коморах, стайнях, на подвір'ї, та прикрашали усе по-святковому. Самі ж купалися, особливо для того, щоб позбутися хвороб. Ввечорі у церкві відправлялися "Страсті". У цей день намагаються додержувати урочистий спокій - без сміху, співів, голосних розмов у той час, коли в церкві читають Євангеліє. Повертаючись з церкви, люди намагались донести страсну свічку додому так, щоб вогонь не згас. Для цього робили спеціальні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. У Чистий четвер була традиція колоти кабанчиків та просят, щоб на Великдень на столі були шинка й ковбаса. А Чистий четвер, за повірям, сприяв тому, що у "салі цих свиней ніколи не заведеться нічого - ні противного, ні вредного". Цей звичай зберігався в Україні до початку 30-х років, поки йому не завадило колгоспне господарювання.

У Страсну п'ятницю люди віруючі нічго не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви. Обід зазвичай пісний, навіть рибу не можна їсти - обходяться капустою, картоплею, огірками. Не можна також ні шити, ні прясти, ні рубати дрова й, взагалі, що-небудь тесати сокирою. Не можна також співати, бо "хто співає в Страсну п'ятницю, той на Великдень плакати буде". В п'ятницю господині печуть паски. Куштувати їх до освячення суворо заборонено - гріх.

У Великодню суботу роблять крашанки або писанки. Найбільше роблять червоних крашанок, бо вони нагадують про кров Спасителя. Існує багато орнаментів, якими прикрашають писанки - в залежності від регіону країни.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.