Молодих дівчат і хлопців, батьків і дітей, дідусів і бабусь – усіх, хто не байдужий до українських традицій ЗАПРОШУЄМО на  ВЕЛИКОДНІ ЗАБАВИ 8 квітня 2010 року з 12:00 до 18:00 у Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара".

Цього року великодній звичай презентує мальовнича Яворівщина – край здавна відомий своїми глибокими народними традиціями та самобутнім мистецтвом народних майстрів.

Великдень

Великодні торжества розпочинаються обходом довкола церкви під звуки дзвонів. Цей обхід є символом ходу жінок-мироносиць в неділю вранці до Господнього гробу. Після обходу, перед зачиненими дверима церкви, наче перед запечатаним Божим гробом, починається воскресна Утреня. Тут перший раз чуємо радісне:

"Христос воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував"

і під час співу воскресного тропаря священик хрестом відчиняє двері церкви на знак того, що Христове Воскресіння відчинило нам двері до неба.

Писанки

Про українську писанку...

Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.

Великодні страви

Великодні страви - це освячені в церкві страви, які споживали під час великоднього родинного сніданку. Святили здебільшого страви, яких у період Посту не вживали у їжу: шинку, ковбасу, сир, масло, яйця тощо. Особливе значення мали яйця: зварені і очищені від шкаралупи, одноколірні крашанки та розписані писанки. Недарма в народі Великдень лагідно звали "червоним яєчком". Обов'язковими були і залишаються гіркі зела (наприклад хрін), який подають до великоднього столу на згадку про гіркість Христових страстей. Подекуди святять і заправлені хроном бурячки. Та головною окрасою свяченого, все ж таки є паска.

PR: wait...  I: wait...  L: wait...  Dir: wait...  Traffic: wait...  CY: wait...  I: wait...  YCat: wait...  C: wait...

Великодня ніч

За народнім віруванням великодня ніч — це ніч чарівна, чудодійна... Як і в різдвяну ніч та купальську, у великодню ніч не можна спати. А якщо й спати, то дене-будь притулившись, бо розстелювати ліжка не годиться — «щоб нечиста сила не приснилась». Лихі сили шугають по селах, хатах, полях, лісах, луках та над водою. Поперше, лихі сили можуть заподіяти якесь зло (хоч за іншим віруванням лихі сили в цю ніч безсилі); подруге, в цю ніч усі відьми, чародії, вовкулаки, мольфари різних мастей — збираються біля церкви, щоб під час першого співу Христос Воскрес, вхопитися за ризи священика, чи доторкнутися до них. Вогнем у цю ніч очищають землю, село, луки, ліси, ріки, гори й доли, води й поля, — від злого очиститься усе, куди лише досягне сяйво від цих вогнів. Де горять і світять весняні-великодні вогні — не підступить туди лиха сила та дідьки.

PR: wait...  I: wait...  L: wait...  Dir: wait...  Traffic: wait...  CY: wait...  I: wait...  YCat: wait...  C: wait...

Навський Великдень

На Навський Великдень мерці відправляють своє Богослуження і каються в гріхах. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви, а як побачать живого чоловіка, то душать до смерти. А щоб мерці не задушили, то треба обливатися водою: «мерці мокрого бояться».

Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до східсонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював — «щоб очистити землю від морозу, зими, смерти і всякої нечисти». Робилося це з спеціяльним закликанням:

«Смерте, смерте, іди на ліси,

іди на безвість, іди на моря.

І ти, морозе, великий і лисий,

не приходь до нас із своєї комори.

Смерть з морозом танцювала,

танцювала і співала,

і за море почвалала!»

Звідки пішла традиція крашанок? Цікаво, чому крашанки фарбують саме у червоний колір?

Значення яйця як початку нового життя - символічне. Це зрозуміло, але цікаво,чому саме червоний колір? Є причина.

Церковний переказ говорить, що, відвідуючи  Римского імператора було прийнято приносити йому дарунок. Коли бідна учениця Христа, свята Марія Магдалина прийшла в Рим до імператора Тиверія із проповіддю віри і звісткою про Воскресіння Ісуса Христа, то принесла Тиверію  дарунок звичайне куряче яйце.