Писанка з чорним тлом

Найдавнішими вважаються крашанки - це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м'які відтінки. Але колір в писанці з'явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

Писанка, Галичина

•    ПІДГОТОВКА ДО РОЗПИСУ ПИСАНКИ

Для людини, не обізнаної з секретами розпису писанки, може здатися, що справа ця складна, і під силу лише тому, хто гарно малює. Не бійтеся, спробуйте, і ви неодмінно досягнете успіху. Запам'ятайте, писанку пишуть не руки, а душа. Тобто, найголовніше - налаштуватися на відповідний настрій.

Наші предки завжди молились перед будь-якою роботою і тому в усьому були майстрами. А що таке молитва? Це коли забуваєш всі незгоди, пробачаєш образи, відкидаєш погані думки. Тільки очищена від всього зайвого свідомість здатна відчувати і творити.

В цій добірці пропонуються вам книги про український народний стрій.

Ве­лике історичне та художнє значення українського народного костюма безу­мовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його висо­кий мистецький рівень, емоційна наси­ченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть . Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІ ст.

Арабський мандрівник X ст. н.е. у своїх розповідях про русїв згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

 Прочитай перед тим, як „привітати” дорогу тобі людину!

 Історія виникнення „свята” 8 Березня

  Існує дві історії походження "свята":

Перша історія:

Рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято в 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені.

Коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали повії.

У 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 році, те ж саме відбулося в Нью-Йорку.

В наступні роки демонстрації жінок часто приурочувалися цьому дню. Так, 8 березня 1908 року в Нью-Йорку 15 000 жінок вийшли на демонстрацію, вимагаючи підвищення зарплатні та надання виборчого права. Для закріплення традиції, рішенням Соціалістичної партії США (28 лютого 1909) і Соціалістичного Інтернаціоналу (1910, Копенгаген, з ініціативи німецької революціонерки Клари Цеткін) день 8 березня було проголошено Міжнародним жіночим днем.

У зв"язку із загрозою зникнення з Хрещатика споконвічної книгарні  "Сяйво" поети-двотисячники вирішили почитати вірші просто неба, поруч з книгарнею.

Справа в тім, що провести    цю поетичну акцію в приміщення наразі неможливо: крамниця забарикадована, вікна наглухо заварено а біля входу, просто на тротуарі, легендарне "Сяйво" затуляють величезні вантажівки. Захопивши приміщення, працівникам книгарні не дали навіть одягтися і забрати особисті речі.

Чим же тут зарадять вірші? Чи не наївно сподіватися, що від пронизливого хорея рейдери раптом розчуляться і стануть додержуватись законів України?

Так, це наївно, але всі інші методи привернути увагу громадськості до цього свавілля не більш дієві: журналісту, що фотографував події, нові "мешканці" крамниці зламали палець, до іншого застосували газову атаку, міліція жодним чином не реагує на зухвале порушення закону, та навіть ДАІ "не помічає" оригінального методу паркування КРАЗів на тротуарах центральної столичної вулиці.

На підході ще одне свято – 23 лютого, День захисника Вітчизни.

Скільки вже списів зламано довкола нього, скільки статей написано. Начебто й немає сенсу вкотре повертатися до цієї теми. Проте події останніх президентських виборів і навіть одразу після них, коли вже новий Президент України В. Ющенко відвідав Донецьк, а заплановану поїздку в Одесу чомусь скасував, змушують замислитися не лише про проблеми єдності українців, а про необхідність усунути все те, що цій єдності заважає. Як на мене, українцям потрібні спільні свята, а не регіональні, яким нині фактично є 23 лютого.

Нагадаємо шановним читачам, що 23 лютого 1999 р. екс-президент Л. Кучма своїм указом установив свято День захисника Батьківщини. Президентський указ задовольнив численні прохання громадських організацій і ветеранів війни.

Якою була реакція суспільства? Соціологічні дослідження Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова засвідчили, що 33,6% респондентів 23 лютого відзначають День Радянської Армії, 30,1% – свято всіх чоловіків і тільки 19,4% – День захисника Батьківщини. Отже, 33,6% важлива згадка про Радянську Армію, яку раніше йменували Червоною, а ще раніше – Робітничо-Селянською Червоною Армією. З урахуванням тих 19,4%, які знають про День захисника Батьківщини, загалом 53% респондентів святкують 23 лютого з ідеологічних міркувань і частково за інерцією, мабуть, унаслідок тривалого проживання в колишньому СРСР.

Мета кампанії «Молодь пам’ятає Шухевича» – систематизація і популяризація правдивої інформації про героїчне життя Головного командира УПА Романа Шухевича у рамках молодіжної ініціативи «Героям слава!».

Долучитись до кампанії «Молодь пам’ятає Шухевича»

15 березня на Тернопільщині розпочне свою роботу школа писанкарства “Намалюю писаночку”. Зокрема, відкриють школи писанкарства в Чортківському, Теребовлянському та Шумському районах та в місті Тернополі.

Навчання проводитимуть відомі в області майстрині-писанкарки, яке складатиметься із п’яти занять протягом п’яти днів, а саме: перший день – вступне заняття, пов’язане з загальним ознайомленням з писанкарством та Великодніми традиціями, другий-четвертий день – три заняття з опанування техніки писанкарства при індивідуальній роботі вчителів з кожним учасником, а також в групах, п’ятий день – заключне заняття та підбиття підсумків роботи.