Колись дуже давно на місці теперішнього Берегова простягався широкий степ і не було там ніякого селища. Сюди пригнав із сусідніх Великих Берегів своє стадо на пасовисько якийсь Сас.
Тут його стадо зустрілося з іншою чередою, яку господар пригнав сюди теж пасти.
В такій зустрічі не було нічого незвичного, на пасовищу цьому було місця доста, й на ньому могли пастися десятки інших стад, не перешкоджаючи одне одному.
А вийшло зовсім інакше.
Замість того, щоб мирно пройти один повз одного, бики-вожаки обох черед сердито кинулись у бій.
Це були два бики-велетні. З диким риком, з налитими кров'ю очима, риючи копитами землю й здіймаючи куряву,  вони  тіснили  один  одного,  зіткнувшись  лобами.
Надаремно господарі намагалися спинити бійку, нещадно б'ючи обох тварин, вони озвіріло знову й знову кидалися   один   на   одного.
Довго тривав цей герць, аж поки не переміг Сасів бик і прогнав свого суперника з його чередою. Отже Сас лишився єдиним господарем на пасовищі.
Коли він підійшов на місце бою, де стояв його бик-переможець, то побачив на покопирсаный, розритій копитами й рогами землі щось блискуче.
Це були золоті гроші. Сас почав   на   тому   місці   розкопувати землю й знайшов там цілий корець золотих дукатів.   Величезний  скарб.
Від того часу Сас свого бика-переможця утримував у великій пошані. Шовковою травою годував, джерельною водою напував. І щоб увічнити для нащадків його перемогу, дав вирізьбити на камені його голову й поставив цей камінь підпорою склепіння храму в своєму селі Великих Берегах,  де й нині красується над олтарем.
Сас на знайдені гроші збудував місто, яке назвали його ім'ям — Берегсас. На тому місці, де відбувався бичачий герць, він збудував на правому березі річки Веркі великий храм, де над північним, обернутим у бік гір, порталом з лівого боку замурував витесане з каменя зображення своєї голови. А з правого боку він замурував зображення лева як герба нового міста.