Чи задумувався хтось колись, що вона значить для нас. Напевно, дуже багато. Формально, це лише один із відрізків нашого життя, але, якщо заглянути у глибини душі. Кожен з нас приходить до школи, щоб взяти щось. Хтось приходить за знаннями, хтось за яскравими враженнями, ще хтось за спілкуванням, ще хтось... Ще хтось просто приходить. Та, як би там не було і хто б там що не казав про небажання приходити у школу, про нелюбов до однокласників, вчителів, складність шкільної програми, ми все-таки прагнемо повернутися туди знову і знову. Тому, що це наш дім.

Та, як я вже сказала, школа є лише маленьким відрізком нашого життя довжиною в 10 або 12 років. А далі. І знову хочеться повернутися у стіни першої, такої знайомої і в той же час такої незвичної. Дехто з часом розуміє, що ця тяга є настільки сильною, що перебороти її просто неможливо. І знову повертається сюди, знову віднаходить тут дім, прийшовши сюди уже у якості вчителів. Чи відомо Вам, що 47!! викладачів є випускниками нашої школи? Так-так. Вони колись теж так, як ми сиділи за партами у цих самих класах і слухали вчителів, бешкетували і прогулювали уроки. Особисто мені важко уявити своїх вчителів, які так само, як і ми гасають по школі, відповідають біля дошки, отримують двійки, вкінці-кінців. А Вам??? Напевно, теж важко. Зараз вони серйозні дорослі люди, які служать прикладом для дітей. Мені так захотілося чітко уявити цю картинку і дізнатися, як вони почуваються у ролі вчителів, що вирішила взяти інтерв’ю у деяких з них.

І так. Першою моєю жертвою стала Воронецька Валентина Володимирівна, якій я безмежно вдячна за щирість та яскрву розповідь.

Міністр освіти і науки закликав українських науковців написати хоча б по 2-3 статті для українського сегмента інтернет-енциклопедії "Вікіпедія"

"Український сегмент енциклопедії може суттєво розширитися, якщо кожен з українських науковців напише хоча б по 2-3 статті з його напрямку діяльності, - зауважує міністр Вакарчук. - До роботи можна залучати й студентів старших курсів, які під керівництвом своїх викладачів, змогли б долучитися до створення потужної української Вікіпедії. Адже написати чи відредагувати статтю в цій інтернет-енциклопедії може кожен. Формування українського сегменту Вікіпедії є завданням національного значення".

Міністр вважає, що українська Вікіпедія сильно поступається своїм аналогам і за якістю. Багато наявних статей мають уривчастий, неповний і незавершений характер. А це спонукає українських інтернет-користувачів читати російську, англійську чи іншу зрозумілу іноземну версію "Вікіпедії".

Найпопулярніша світова інтернет-енциклопедія створена у 2001 році. Вікіпедія доступна 250 мовами, проте її український сегмент дуже незначний. Українською написано лише 188 тисяч статей Вікіпедії (для порівняння, англійською - понад 3 мільйони, німецькою - трохи більше мільйона, французькою - 908 тисяч, польською - 673 тисячі, російською - 489 тисяч).

Писанка, Галичина

•    ПІДГОТОВКА ДО РОЗПИСУ ПИСАНКИ

Для людини, не обізнаної з секретами розпису писанки, може здатися, що справа ця складна, і під силу лише тому, хто гарно малює. Не бійтеся, спробуйте, і ви неодмінно досягнете успіху. Запам'ятайте, писанку пишуть не руки, а душа. Тобто, найголовніше - налаштуватися на відповідний настрій.

Наші предки завжди молились перед будь-якою роботою і тому в усьому були майстрами. А що таке молитва? Це коли забуваєш всі незгоди, пробачаєш образи, відкидаєш погані думки. Тільки очищена від всього зайвого свідомість здатна відчувати і творити.

Орнамент писанки

         ПОДІЛ ПОВЕРХНІ ПИСАНКИ

Пам'ятаєте дитячі скоромовки, в яких вживають числа? А казки, в яких неодмінно присутні або три царства, або три сестри? Для наших предків числа були священними, у кожного було своє значення і своя сила. Тому поділ поверхні яйця на певну кількість частин і стале повторення деяких елементів не випадкові.

Поділ на два передавав уявлення про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу.
 

Писанки

Усе про українську писанку

Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.

Писанка з чорним тлом

Найдавнішими вважаються крашанки - це писанки одного кольору. Згодом виникли багатоколірні писанки, в яких застосовувались різноманітні природні барвники. Такі фарби, на відміну від сучасних, мали приємні м'які відтінки. Але колір в писанці з'явився не лише заради краси, а й отримав своє символічне значення, походження якого не випадкове.

В цій добірці пропонуються вам книги про український народний стрій.

Ве­лике історичне та художнє значення українського народного костюма безу­мовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його висо­кий мистецький рівень, емоційна наси­ченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.

Історія народної вишивки в Україні іде коренями в глибину століть . Дані археологічних розкопок і свідчення мандрівників і літописців підтверджують, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVІІІ-XІ ст.

Арабський мандрівник X ст. н.е. у своїх розповідях про русїв згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з'ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

Завдання ставиться саме так: не українізація України, а українізація українців, яких в Україні понад 80 відсотків. При цьому йдеться про українізацію українців в усьому світі, а не тільки в Україні. Починаючи з тих, хто вже є носієм мови. Але навіть якщо українці не володіють українською мовою, то на генетичному рівні все одно несуть у собі українську вібрацію і легко відгукуються на звучання рідної мови.

   Поставлю хату і кімнату,
   Садок-райочок насаджу.
   Посиджу я і походжу
   В своїй маленькій благодаті.
   Т. Шевченко

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів взятися будувати його наново,

Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій
Без жодного порушення і без одного зітхання...

Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,
Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним...

Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,
Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,

Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком, або руйнівником,

Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном...

Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,

Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,
Не будучи моралізатором, ні педантом,

Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу
І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,

Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,
Тоді ти станеш ЛЮДИНОЮ...

Автор: Р. Кіплінг в перекладі Дмитра Донцова

Український хутір

Годиться зазначити, що для українства не притаманна виняткова одноосібність. Його характеризують такі чесноти, як товариськість, побратимство, справжня колективна праця, яка сягає джерел далекої історичної сивизни: толока на будівництві хат, копання криниць, спільний обробіток землі. Так спільними зусиллями мешканцями села за декілька днів для молодят будували окрему хату  на щастя і добробут. Складчина у грошах, використання спільної тяглової сили при оранці, посівах, заготівлі лісу, обладнанні гребель, мостів, млинів тощо, де вимагалась тяжка і значна за обсягом колективна праця.

Ще й зараз серед занедбаних колгоспних ланів на Чернігівщині та Київщині автор впізнавав багато острівців дібровок, груп окремих дерев: груш, калини, яблунь, бузку, експансивно обораних з усіх боків, з руїнами хат та повіток - далеких свідків хутірської України, яка була національним фермерством протягом багатьох століть, певно, ще з доби трипільської культури. І так до ноги була винищена запеклим більшовизмом у тридцяті роки.

Козацькі заповіді

Навіть сьогодні вражають ці заповіді  матері козацького отамана Михайла Чайківського.

МИСТЕЦЬКА СВІТЛИЦЯ

«МИСТЕЦЬКА  СВІТЛИЦЯ»

запрошує  до студій народної творчості

Якщо  Ви бажаєте, щоб Вам та Вашим дітям  відкрилися простори для творчості, для більш повної реалізації здібностей і уподобань - приєднуйтесь до нашого Клубу, завданням якого є збереження та розвиток української традиційної культури.

Пізнавши  традиційні мистецтва України Ви відчуєте неймовірну близькість до країни в якій ми мешкаємо.

Заняття проходять у приємній родинній атмосфері  щотижня з вересня по травень. Навчання проводять народні майстри.

Після успішного закінчення повного курсу  навчання Ви одержуєте СВІДОЦТВО.

Звертатися  за адресою: вул. Івана Мазепи, 31, м. Київ.

Галереї народної творчості та декоративно-ужиткового мистецтва «Світлиця»

тел. для  довідок та запису: 501-79-19

Тарас Шевченко

Тарас Шевченко для більшості з нас дещо втратив риси живої людини - це більше символ, геній, Кобзар. Він втілений у монументах, існує в музеях, на 100-гривневій банкноті, врешті-решт. Але найбільше вражає не сам факт, ким він став, а шлях, яким він до цього дійшов. Це прекрасний приклад сучасній молоді, для якої проблема вибору життєвого шляху і самореалізації є настільки гострою, що може вважатися однією з найголовніших національних проблем. Шевченко-дитина і Шевченко-юнак підтвердив істину, яка не втратила і ніколи не втратить актуальності, - справжній життєвий успіх мало залежить від стартових умов, а визначається іншим: реальною метою і наполегливою працею, щоб її досягти.

У нього, кріпака-сироти, не було жодного шансу ви-битися в люди, але він ще в дитинстві вирішив стати ху-дожником, і повільно, але невпинно рухався до здійснення своєї мети. Він був генієм, проте реально сприймав дійсність. Він не ображався на долю, а вперто вдосконалював себе у вибраній професії, чим здобував повагу і прихильність оточуючих. Саме це, а не по-ходження чи гроші, привело його на рівень еліти тодішнього суспільства. Його фаховий ріст як художника зупинило лише одне, щось сильніше від його волі і намірів - істинний Божий дар - бути поетом, - який    зробив Шевченкове ім'я безсмертним. Але за це він заплатив, як завжди платить геній, - неволею, руйнуванням життя і передчасною смертю.

Зате він ще за життя отримав славу і всенародну любов. А народ наш при житті мало кого любить, більше - посмертно. Може й справедливо, бо треба було бути Шевченком, щоб так любити Україну і цей нарад. Бути в Україні злидарем, рабом, а на чужині - знаменитістю, академіком, і при цьому завжди прагнути в цю Україну повернутись. Це заслуговує на пам'ятник і на тиху щиру вдячність разом з пам'яттю.