Дуже багато причиняється до закріплення родинних чуттєвих зв'язків вшановування в означені дні в році поодиноких членів родини. Наше неукраїнське середовище звичайно відзначає у стандартний спосіб дні народження кожної особи. Ми ж, згідно християнської традиції, повинні радше вшановувати дні святих, що їх імена носимо, отже іменини. Кожний календар скаже нам, коли чиї іменини припадають.
       Іменини — це не лише пошанування іменинника, але й свято його патрона. Кожний святий заслужив собі на вінець небесної слави якимись визначними прикметами характеру й вчинками. І хто носить їх ім'я, повинен їх наслідувати. Це варто пригадувати іменинникам, а особливо батькам, коли їх діти ще малі.
       Звичайно, що найкраще починати святкування іменин і для іменинника й для зібраної його родини — участю у Богослуженні, відправленому в його наміренні.
       Іменини старших: батьків, дідів чи інших старших родимій — це чудова нагода вказати дітям на пошану до старших та обов'язок вдячности супроти них. Дарунки від дітей, виготовлені власноручно, чи то придбані за самостійно заощаджені гроші, напевно будуть найкращим виявом дяки батькам і опікунам за їх любов та труди. Не треба теж вибувати про виголошені гарною українською мовою привітання та побажання, чи листи з бажанням тим іменинникам, що живуть далеко. Ще слід згадати, що іменинника вітають нашим традиційним  "Многая літа", а ніколи чужими, хоч би навіть перекладеними на українську мову.