Українські народні пісні

      Коломийки - коротенькі пісеньки, що часто використовуются як приспівки до танцю, але також можуть виконуватись не залежно від нього. Коломийки часто об’єднуються у в’язанки, які не мають сталого змісту, а залежать від вподобань виконавця та обставин виконання. Яким би важким не було повсякдення, у коломийках воно завжди оспіване в жартівливому та  веселому тоні.

      Справжня коломийка має спеціальну будову - вона повинна складатись з 2 рядків, так щоб у кожному рядку було 14 складів. Преший рядок практично завжди підсилює начення думки, висловленюї в другому рядку.

      До збірки увійшли кращі українські повстанські пісні, які гордо зучали в різних куточках Галичини, Волині, на етнічних землях України - Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині та інших місцях, де тільки діяла славна УПА. Їх творцями були безпосередні учасники героїчної звитяги буремних років. Обставини склалися так, що окремі автори і колективні митці творили переважно підпільно під псевдонімами. Багато з них загинуло в нерівних боях, у таборах смерті. Тому маємо дуже мало відомостей про них. Не знаємо прізвищ, хто вони, звідкіля, коли саме і де написали твори, за яких обставин, багато з цих повстанських пісень стали народними.

     Також у цьому розділі зібрані сучасні пісні присвячені подвигам та героїму Української Повстанської Армії, які підкреслюють, що дух повстанський не захолов у наших серцях.

     Українські думи (їх ще називали козацькими піснями, поважними піснями) це самобутні твори, які виконували в супроводі кобзи, бандури чи ліри.

     Дух непокори, вічне прагнення до волі, незалежності - саме ці риси, які є генетично притаманні українському народу, оспівуються у думах. Саме у думах українська історія повстає такою, якою бачило її серце звичайного чоловіка. Дуже часто праці істориків - це погляд розуму, а як відомо розумом осягнути усього до кінця не можливо...

      Колядки - це обрядові, величально обрядові пісні, які виконуються на зимові свята, зокрема на Різдво.
       Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягають ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого. Вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кличкали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.
       Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртомі йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!