Вовк і кобила (байка)

     Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку.
     - Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.
     - Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
     Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» - подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить - на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
     - Я тебе з'їм, кобило!
     А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:
     - Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.
     - Чому? - зацікавився сірячок.
     - Ось на, почитай, - сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть - так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»