Верба

Назустріч Ісусові вийшло все місто, бо кожен хотів побачити свого Месію у силі та славі. Але слава Христова тривала не довго, бо за нею, наче тінь, уже йшла зарада Юди, зрада народу, йшла тінь мук, Хресної дороги і розп’яття.  

Традиції Вербної неділі

У Вербну неділю правиться Служба Божа. Священик одягає світлі ризи. Після Служби Божої він благословляє галузки дерев, скроплюючи їх свяченою водою на згадку про в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим.

З посвяченими гілками верби у нашому народі пов'язані різні звичаї. Ці гілки ставили в хаті за іконами чи садили на городі. Ними благословили худобу, коли перший раз виганяли її на поле пастися. З посвяченою вербою господар обходив своє обійстя, щоб захоронити його від нечистої сили. Гріх було топтати ногами свячену вербу, а тому навіть найдрібніші галузки, що залишалися після освячення, спалювали на вогні, щоб не потрапило під ноги.

Виходячи з церкви в Вербну неділю, люди один одного легко торкалися лозою, кажучи:

"Не я б'ю, лоза б'є,

від нині за тиждень буде Великдень".

А діти і молодь, "б'ючи" лозою один одного, примовляли:

"Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!"

Так пригадували собі, що за декілька днів буде Великдень.

Також в народі виріли у чудодійні властивості верби:

1.  Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

2.  Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

3.  Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і будуть здорові;

4.  Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

5.  Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

6.  Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

7.  Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;

10. З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;

11. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;

12. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";

13.  Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;

14.  Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;

15.  У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;

16.  У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.

17.  Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Численні повір'я, численна символіка верби — збереглися частково й до цього часу.