Дарія Темник (Торонто), матеріали допису виголошені на засіданні організації українок Канади м.Торонто в грудні 1998 р.

Авторка - відома суспільна діячка української діаспори в Канаді.

В українському календарі є багато різних свят, серед них "Андрія". Але не всі знають, як воно виникло та як відзначалося в давнину...

Осінь для молоді - це сезон розваг, вечорниць, ворожінь, ближчого знайомства хлопців з дівчатами, щоб наступного сезону весіль знайти собі вимріяну дружину - такою вона була в сиву давнину. Серед різноманітних осінніх релігійних свят українського народу існували окремі дівочі та парубочі свята. До дівочих належало свято "Дівочої долі", яке з приходом християнства збіглось з святом Великомучениці Катерини, котра обрана опікункою щасливих шлюбів.

Для дівчат їх майбутнє - завжди загадкове. Їх хочеться знати, яким буде їх майбутнє життя, як виглядатимуть їхні чоловіки, якими господинями вони стануть. Багато різних ворожінь практикували дівчата в день Катерини. Вони вірили, що їм пощастить, що доля їх почує та виявиться до них доброзичливою.

Найбільшим парубочим дохристиянським святом осіннього та зимового циклів було свято "Калита", про яке знають зараз лише нечисленні люди. Воно відзначалось тоді, коли вже закінчились основні сільськогосподарські роботи, коли молодь могла вже відпочивати та розважатись, коли хлопці готувались до пошуків своїх майбутніх дружин. Про це базується в історичних переказах. Зважаючи на те, що найвищим окресленим богом наших пращурів було  небо з Даждбогом сонцем, то в основі "Калити" лежить, саме, сонце. Крім цього, в "Калиті" відображалась боротьба двох сил - доброї та злої, тепла та холоду, різних пір року, а також добробуту й бідності. В святі закладене бажання щасливого майбутнього подружнього життя. Молодь вірила у цього доброго бога сонця, у надприродні сили, вірила, що їх можна вблагати та наблизити до себе певними діями, піснями, ритуалами.

Мрією хлопця було знайти собі вірну, молоду, добру, ласкаву, гарну, чорнобриву з косою до плечей, веселу дружину-порадницю, майбутню добру матір для своїх дітей, дівчину, з якою він міг би побудувати щасливе родинне життя.

З приходом християнства свято "Калита" дістало дещо інший характер. Християнський календар визначив день 13 грудня - початок зимового сезону - як данину первозваному Апостолові святому Андрію, котрого молодь вибрала своїм покровителем. Свято "Калита" практично відійшло в історію, а залишилось лише свято Андрія. Пізніше в деяких регіонах України "Калитою" називали лише вечорниці молоді, які так урочисто проходили в ніч на святого Андрія.

В давнину свято Андрія як і "Калита" було лише хлопчачим, пізніше воно стало спільним для хлопців і дівчат, що й залишилось до сьогодні. Треба відзначити, що християнська традиція цього свята є тісно пов`язаною з дохристиянськими звичаями.

Характерним давнім звичаєм на вечорницях "Андрія" було те, що для їх підготовки дівчата ще досвіта приходили до означеної хати. До сходу сонця вони йшли до криниці по воду, несли її у відрах на плечах та в устах, щоби цією водою замісити тісто на балабушки. Але хлопці-збиточники часто зачіпали дівчат по дорозі, так що їм трудно було донести воду до дому. Однак, дівчата все ж таки доносили воду, пекли балабушки величиною у волоських горіх, клали балабушки попарно, називали їх іменами хлопця та дівчини. Потім всі пригощались випеченим.

Господиня, у домі якої сходилась молодь, сама пекла великий круглий корж з маком і медом, який називався "Калита". Коли господиня ставила цей корж в піч, то називала поіменно всіх хлопців і дівчат, які будуть на вечорницях, а дівчата при цьому співали: "Як ми "Калиту" місили, з усіх криниць воду носили, як ми балабушки місили, то з полонки воду носили". Ввечері, коли вся підготовча робота була закінченою, приходили хлопці та приносили яблука, грушки, пляшки з медом і наливкою, солодощі.

Найбільшою атракцією вечорниць був спечений корж "Калита", який на червоних крайках підвішували високо під стелю і всі підскакували та кусали його край. Але не кожний міг його досягнути, а того, хто першим вкусив коржа, величали Андрієм. Дівчина цілувала його, клала на його голову вінок з колосся та пов`язувала його другим вінком через плече. Усі співали йому похвальну пісню і називали "Андрієм-добродієм". Дальше вже він керував вечорницями. Іншим хлопцям, що доскочили до "Калити", клали також на голову вінок з колосся, співали пісні, але називали їх тільки побратимами. Вкінці побратими з Андрієм-добродієм знімали "Калиту" та дарували корж господині, котра клала його на стіл, а Андрій-добродій роздавав кусочки коржа всім учасникам вечора. вечеря складалась лише з пісних страв: капусти, гороху, вареників, риби, овочів, меду. Під час вечері всі жартували з Андрієм-добродієм, просили, щоб він прислав їм судженого або суджену. вечір закінчувався піснями та ворожінням.  Культ святих тоді був дуже високим, молодь вірила в поміч Бога, про що сказане у піснях так: "Святий Андрію, мій великий добродію, дай мені Боже знати, з ким я молодонька буду на рушник ставати".

Гадань та ворожінь на свято Андрія було безліч, в кожній місцевості мались свої особливості. Наводимо деякі з них. Дівчата:
- скидали черевички чи інше взуття з ноги та переставляли його по черзі по підлозі: чий черевик першим на порозі стане, ця дічина найскоріше вийде заміж;
- виливали розтоплений віск на холодну воду та відгадували форми, в яких він застигне;
- пускали в миску з водою дві голки, або лушпиння з горіха та дивились, чи зійдуться вони чи потонуть;
- відгадували свою долю, коли наосліп витягували з-під перевернених тарілок перстень (одруження), хрестик (смерть), чотки (монастир);
- питали першого зустрічного чоловіка про його ім`я, вважали що так називатиметься майбутній чоловік;
- ставили у воду гілку, зрізану з вишні, та чекали чи розцвіте до Різдва;
- рахували на плоті кілки: хлопець, вдівець, кому що дістанеться;
- годували собак з домів, де жили хлопці, дивились чий пес з`їсть швидше.
Крім того, Андрій-добродій крутив пляшку в колі дівчат; біля котрої дівчини пляшка зупинилась, та якнайскорше вийде заміж.

Люди вірили, що в ніч вечорниць на свято Андрія Бог кохання та одруження ходить по землі; для нього був приготований столик з пампушками та балабушками, обов'язково застелений білим рушниклм, бо останній в народному повір`ї - це символ щасливої життєвої дороги, символ подружніх зв`язків. Тому і старостів, які приходять сватати дівчину, зв`язують рушником, щоб пов`язались подружні звязки на многая літа.

Під час вечорниць на Андрія хлопці та дівчата поводились достойно, зі взаємною повагою, навіть горілка там не була дозволена. Після вечорниць всі розходились додому, ніхто не залишався ночувати в чужій хаті.

Це свято, як і свято Івана Купала весною, дуже популярне та шановане  протягом багатьох віків в Україні, дійшло і до наших часів. Щораз нові покоління приймають це свято за своє, продовжують та розвивають його народні традиції, бо їх збереження має велике значення для виховання молоді.

В додаток:

Сценарій Андріївських вечорниць 

Сценарій юнацького свята Андрія | Автор: пластунка Наталя Пігович